Підготовка та адаптація дітей до школи

 

Що повинні знати батьки майбутніх першокласників

Бути готовим до школи - не означає вміти, читати, писати, рахувати.
Бути готовим до школи - бути готовим всього цього навчитися
Венгер Л.А.

Підготовка до 1 класу завжди хвилююча і для дітей, і для дорослих. Найвідповідальніші батьки поспішають навчити майбутнього першокласника читати і рахувати, виводять букви і вирішують приклади. До чого потрібно готувати майбутнього першокласника насправді?

Підготовка до школи в шестирічному віці дитини полягає звичайно першочергове місце в житті родини.

З наближенням вересня, напевно, перед кожними батьками шестирічки встає вибір: віддавати дитину в школу з шести років або почекати ще рік. «Чи готовий моя дитина до школи?», Впорається він зі шкільною програмою? »,« Не віднімаємо ми у шестирічки безтурботне дитинство, відправивши його в школу? »- Це лише деякі питання, якими задаються батьки дитини старшого шкільного віку.При прийомі дитини в перший клас від нього, як правило, потрібні знання букв, вміння описувати картинки, читати, вирішувати нескладні арифметичні задачки. Не секрет також, що щоб потрапити в спеціалізовану школу вимоги набагато вищі, тому батьки дошкільнят посилено вчать своїх діток читати, писати, рахувати. Багато дітей ідуть до школи, вміючи говорити по-англійськи. При цьому психологічної готовності дитини до школи приділяється недостатньо уваги, як з боку батьків, так і, найчастіше, з боку педагогів. В результаті шестирічка, блискуче декламують Пушкіна, вміє легко складати числа в межах сотні і без праці вимовляє «Хелоу! Травень нейм із Піт! », На уроці втрачається, не може зосередити увагу на предметі, на уроці грає, приносить додому погані оцінки, внаслідок чого страждають самооцінка і мотивація до подальшого навчання. А все тому, що готовність до школи не вимірюється кількістю англійських слів, завчених Вашим шестирічки на заняттях в дитячому саду.

Так в чому ж тоді полягає підготовка до школи?

Перш за все, це такий рівень психічного розвитку дитини, яка дозволяє йому успішно засвоювати шкільну програму. Перейти на цей рівень розвитку можливо тільки після завершення попереднього. У дошкільному віці провідним видом діяльності дитини є гра. Гра — дуже важливе заняття в цьому віковому періоді: саме в ній відбувається розвиток. Тільки награвшись сповна і повністю вичерпавши свої можливості на цьому етапі, дитина в стані безболісно перейти на навчальну діяльність. Висновок простий: спочатку дайте дитині награтися! Це зовсім не означає, що дитина перестане грати в шкільному віці. Просто гра займе вже не таку важливу роль у житті школяра.Готуємо шестирічку до школи: корисні поради. Підготовка до школи, та психологічна готовність Вашої дитини покоїться «на трьох китах»: інтелектуальної готовності, 1 спілкування  в процесі навчання і мотивації до навчання. Показниками інтелектуальної готовності є розвиток мислення й мови, тому учити дитину будувати міркування, самостійно робити висновки, позначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, використовуючи спілки «тому, що», «тому», «так як». після прочитання оповідання, казки, вірші задайте дитині кілька нескладних питань за змістом, потім попросіть його переказати своїми словами зміст твору. На більш складному етапі можна спробувати проаналізувати текст на більш глибокому рівні: «Як ти думаєш, чому герой так вчинив?», «Як би ти вчинив на його місці?», «Як ти вважаєш, що хотів сказати нам автор цієї казки?»вчіть дитину мислити логічно. Існує безліч ігор на розвиток логіки. Запропонуйте дитині кілька картинок, серед яких всі крім однієї можна віднести до якої-небудь групи предметів (наприклад, каструля, сковорода, ложка, м’яч), попросіть його виключити «зайву» картинку.особливу увагу приділити орієнтації дитини в просторі: чи правильно дитина розуміє просторові орієнтири «направо», «наліво», «вперед», «назад», «зверху», «знизу», «між». Для розвитку орієнтації в просторі прекрасно підійде гра «Знайди скарб»: ведучий пропонує дітям відшукати скарб (це може бути шоколадка, іграшка, будь-який предмет), орієнтуючись на мовець покажчик («Поверни наліво і зроби п’ять кроків» ітп.)приділіть також увагу моториці руки, адже першокласникам доводиться багато писати: пропонуйте дитині ліпити, малювати, вирізати. Підключіть до цієї діяльності розвиток мови («Що в тебе вийшло?», «Хто це?», «Як його звати?», «Де він живе?», «Як у тебе вийшло це змайструвати?», «Що ти робив спочатку ? »,« А потім? «)Уміння дитини спілкуватися з учителем і з однокласниками в процесі навчання, а також адекватна самооцінка дитини не менш важливі, ніж інтелектуальна готовність, тому постарайтеся програти з дитиною соціальні ролі «учитель-учень», дошколята дуже люблять грати в школу.І, нарешті, мотивація шестирічки  в щодо навчання та підготовка до школи. Бажання вчитися дорогого коштує, томуяк можна частіше хваліть свого шестирічку за різні дрібні успіхи.в разі невдачі не сваріть його і ні в якому разі не порівнюйте його з іншими дітьми.коли Ваша дитина піде в школу, не примушуйте його працювати на «оцінку».Не варто занадто поспішати. Не дарма психологи вважають ідеальним віком для початку шкільного життя вік 6,5 — 7 років. Шестирічкам набагато важче влитися в шкільне життя, ніж семирічним дітям. Однак це статистика. Універсального віку, сприятливого для вступу в шкільне життя, не існує. Чи варто говорити, що батьки знають свого шестирічку набагато краще, ніж самий досвідчений дитячий психолог. Живіть інтересами дитини, займайтеся з ним, і Ви самі відчуйте, коли дитина буде готова до школи психологічно. Завдання батьків на етапі «підготовка до школи»:  допомогти дитині «дозріти» до школи, ні в якому разі не підганяючи цей процес.  

Зовсім не слід:

  • змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;
  • оцінювати все, що робить малюк, так як оцінюється діяльність учня;
  • "проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюю­чи гру навчанням.

Необхідно:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення;

формувати світогляд дитини, знання:

  • про довкілля, про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);
  • про своє село, місто, вулицю;
  • про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);
  • про Сонце, дощ, сніг;
  • про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;
  • про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, художників, композиторів;
  • про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди);
  • про сучасну техніку, транспорт.

Домашня діагностика готовності дитини до школи

Знання й уявлення:
  • Чи може дитина розповісти про своє село, вулицю?
  • Чи знає своє прізвище, ім’я, по батькові, членів своєї родини?
  • Чи знає скільки їй років?
  • Чи розрізняє кольори?
  • Чи може назвати пори року і місяці, дні тижня?
  • Чи розуміє поняття «зверху – знизу», «зліва – справа», «над – під», «поряд», «збоку», «більший – менший»  і т.п.
Пізнавальні процеси:
  • Чи може здійснювати найпростішу класифікацію: живе-неживе, птахи-звірі, дерева-кущі-трави, фрукти-овочі ?
  • Чи може помітити відсутність одного предмета серед 7 - 10?
  • Чи розрізняє на слух значення слів, що відрізняються одним звуком: рука - ріка?
  • Чи може назвати наступне число?
  • Чи згадує казку за ілюстрацією?
Пізнавальна активність:
  • Чи має бажання самостійно роздивлятися  книги,  ілюстрації в журналах?
  • Чи слухає з бажанням, коли читають вголос?
  • Чи запитує про значення незрозумілих слів?
  • Чи ставить запитання ЧОМУ?
  • Чи просить навчити чомусь?
  • Чи з бажанням береться робити щось  вперше в житті?
Мовленнєвий розвиток:
  • Чи чітко вимовляє слова?
  • Чи правильно будує речення для вираження власної думки?
  • Чи може переказати казку?
  • Чи знає напам’ять вірші?
  • Чи вдається дібрати потрібну інтонацію у розмові?
  • Чи розмовляє з іграшками в процесі гри?
  • Чи вільно спілкується з незнайомими?

Підготовленність руки до письма:
  • Чи правильно тримає ручку, олівець?
  • Чи вправно зафарбовує олівцем зображення?
  • Чи вміє малювати картинки?
  • Чи вміє користуватись фарбами, пластиліном?
  • Чи може вирізати ножицями з паперу прості фігури по лінії?
  • Чи швидко може зібрати дрібні предмети (ґудзики, квасолини …)?

Емоційно-вольовий розвиток:
  • Чи виглядає веселою та задоволеною більшість часу?
  • Чи швидко проходить страх, тривога?
  • Чи швидко засинає? Чи спокійно спить? Як просинається?
  • Чи може посидіти спокійно 15 хв?
  • Як піддається на умовляння?
  • Чи вдається стримувати роздратування?
  • Чи поводиться пристойно за межами дому?

Гігієнічні навички та самообслуговування:
  • Чи вмивається зранку без примусу?
  • Чи може самостійно приготувати необхідні речі для заняття, а потім прибрати робоче місце?
  • Чи може самостійно одягнутись, зав’язати шнурки?
  • Чи може самостійно відвідати туалет?
  • Чи миє руки без нагадування?
  • Чи зразу з береться виконувати прохання дорослих?

Пам’ятка для батьків
  • Організуйте робоче місце дитини.
  • Допомагайте у будь яких справах.
  • Заохочуйте найменші успіхи дитини.
  • Будьте терплячими.
  • Щодня читайте дитині.
  • Постійно розвивайте уяву, мислення.
  • Давайте відповіді на кожне запитання.
  • Розмовляйте спокійним тоном.
  • Давайте дитині посильну роботу.
  • Поважайте дитину як рівноправного члена родини.

Адаптація  учнів 1-х, 5-х, 10-х  класів

Початок навчання дитини в першому класі – відповідальний етап життєвого шляху дитини. До важливих змін у цей період можна віднести усе, що пов`язано із спілкуванням з оточуючими людьми. У період адаптації здобувачів освіти потрібно підтримувати як вчителям, так і батькам. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання. Основною новацією у практиці діяльності 1-х класів закладів загальної середньої освіти є структурування змісту початкової освіти на засадах інтегративного підходу у навчанні. 
Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.
Про складності і значущості періоду, пов'язаного з адаптацією дитини в школі, сказано і написано у вітчизняній психологічній і педагогічній літературі багато наукових робіт. Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначає в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.
Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища. 
• вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення. 
• стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі; 
• особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо; 
• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність); 
• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.
Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:
1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх. 
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою. 
3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати. 
4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.
Рівні адаптації:
Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.
Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався
Щоб адаптація першокласника пройшла успішно повинні виконуватися такі умови:
1. Спрямованість навчально-виховного процесу на інтереси дитини. Ставлення до неї як до суб’єкта у педагогічному процесі, включення її у суб’єкт-суб’єктні взаємини у системі "вчитель – учень", " учень – учень". Учні визнаються і приймаються як рівноправні партнери, що мають власну думку, здатні зробити свідомий вибір, вільні у своєму волевиявленні та діях (у розумних межах). Педагогічна стратегія базується на відмові від стандартів та шаблонів у виховному процесі, на нездійсненні насилля над природою дитини, розумінні самоцінності дитячого життя та вікового етапу розвитку шестирічних першокласників. 
2. Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім’ї, за якого панує любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість. 
3. Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.
4. Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості. Вихованець має знати про існування у собі істинного, вищого "Я", яке є джерелом альтруїстичних почуттів, нерозкритих потенційних можливостей.
5. Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини.
6. Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості. 
7. Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів. 
8. Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності. Забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних тощо здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності. Формування навичок творчого саморозвитку. 
9. Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу.
10. Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей. 
11. Дотримання єдності у виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, що здійснюють виховання учня.
12. Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. Гармонійне поєднання розвитку здібностей дитини з її морально-етичним розвитком для упередження дитячого егоцентризму та поступового становлення соціальної установки "не люди для мене, а я для людей".
Дезадаптація
Дезадаптація - це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.
Причини дезадаптації:
1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).
2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі). 
3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.
4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.
5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.
Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.
При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.
Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

Рекомендації вчителям щодо успішної адаптації учнів 1 класів:
1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини. 
3. Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами. 
6. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху. 
7. Акцентування уваги на успіхах учня, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень. 
11. Уроки організовувати лише на позитивних емоціях.
12. Недопустимі ситуації стресу на уроках.
13. Використовувати гру, наочність .
14. Пам’ятати правило: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить»
Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.

Як можуть допомогти батьки?
1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.
2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися. 
3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).
4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам. 
5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку. 
6. Розвивати комунікабельні здібності.
7. Підтримувати бажання вчитися.
8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.
9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.
Діти часто не розуміють власних потреб та почуттів, але у кожного з них є 5 найбільших потреб, які у кожної дитини виявляються в різній мірі. Знання цих потреб будуть корисні не лише батькам, а і вчителям. Деякі діти найбільше цінують час, який проводять з ними батьки, для інших важливіші подарунки чи допомога, а є діти які цінують обійми.

Т Е С Т "Чи готова Ваша дитина до школи"...

Відповідайте на запитання  «так»  або «ні».
1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?
2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?
3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?
4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?
5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?
6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?
7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?
8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?
9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?
10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?
11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?
12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?
13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?
14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?
15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?
16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?
17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?
18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?
19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?
20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?
21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?
22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?
23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?
24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?


Порівняйте свої відповіді з ключем.
Ключ відповідей
Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.
Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь.
Підрахуйте загальну кількість балів.
Якщо вона становить:
20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів,  Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.
14 і менше балів, кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Для учнів  5-го класу багато чого стає непізнанним: нові вчителі та  форми навчання. Відвідуючи уроки у 5-му класі, ми побачили, що п`ятикласникам  у школі цікаво: вони прагнуть бути активними , хочуть, щоб їх помітив новий учитель. Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі. Для втілення принципу наступності в навчально-виховному процесі, особливо  в період адаптації до нових умов навчання в 5-му класі, батькам, учителям, адміністрації необхідно:
  • враховувати індивідуальні вікові особливості школярів;
  • створювати освітні ситуації, у яких дитина почувала б себе комфортно, не боячись розкривати світ власних емоцій;
  • упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;
  • формувати навички самоконтролю та самооцінки.
  • постійно підтримувати зв`язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.( http://kgsm1.kiev.ua/to_teachers/)
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки!

Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.
Як забезпечити гармонійне навчання дитини?
У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :
1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.


ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ
 Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.  
 Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).  
 Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).  
 Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.  
 Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.  
 Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.  
 Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.


ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ
Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.  
 Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.  
 Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.  
 Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.  
 Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.  
 Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.  
 Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.   Забезпечуйте систематичне повторення.  
 Уникайте перевантаження дітей.  
 Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах .

Ознаки успішної адаптації:
  • задоволення дитини процесом навчання;
  • дитина легко справляється з програмою;
  • ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань;
  • задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
  • Ознаки дезадаптації:
  • стомлений зовнішній вигляд дитини;
  • небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день;
  • прагнення відвернути увагу дорослих від шкільних подій, переключити увагу на інші теми;
  • небажання виконувати домашні завдання;
  • негативні характеристики на адресу школи, вчителя, однокласників.
Чим можна допомогти?
  • безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі з якими дитина може зіткнутися;
  • створення умов для розвитку самостійності у поведінці дитини.
Консультативна робота
Робота з педагогами найчастіше проводиться у вигляді групових консультацій на семінарах. Консультації з учнями й батьками – індивідуально.
Робота з батьками
З боку батьків необхідно отримати згоду на проведення тренінгових та корекційних занять з їх дітьми. Психолог знайомить батьків з проблемами «особливих» дітей (гіперактивних, сором’язливих, тривожних) у віці 9-10 років, пояснює можливі причини такої поведінки, дає рекомендації з надання допомоги дитині.(http://rubizhne-school8.edukit.lg.ua/stranichka_psihologa/sistema_roboti_shkoli_z_adaptacii_pyatiklasnikiv/)

Корекційно-розвивальна робота
Критеріями ефективності цієї роботи виступають: зниження рівня тривожності, підвищення групової згуртованості, позитивна динаміка емоційного розвитку дитини, підвищення впевненості в собі і у своїх можливостях, формування у дітей позитивного ставлення до школи, вчителів та однокласників.
      Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу. Специфіка адаптації 10-класників визначається особливостями віку та специфікою профільного навчання. Важливою соціальною потребою даного віку є потреба пошукової активності, самовизначення, вибудовування життєвих перспектив. Необхідним етапом в розробці рекомендацій із прогнозування успішності навчання, професійного становлення є вивчення процесу адаптації до певної діяльності.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)